Американсько-українські відносини входять у найгострішу фазу за останній час. Мирний план Дональда Трампа, який у Вашингтоні подають як “єдиний шанс зупинити війну”, дедалі більше нагадує ультиматум Києву. За даними Axios та Financial Times, США дедалі жорсткіше вимагають від Володимира Зеленського погодитися на умови, які включають суттєві територіальні поступки, насамперед щодо Донбасу.
Без гарантій безпеки, без чіткої стратегії стримування Росії – лише територіальні поступки, на яких наполягають ключові радники Трампа. При цьому Вашингтон вимагає швидкої відповіді, тоді як Київ і європейські лідери вважають окремі положення плану не лише невигідними для України, а й такими, що фактично грають на користь Москви. У Європі дедалі сильніше відчутне занепокоєння: з одного боку, Париж, Берлін і Лондон публічно запевняють, що Україна не повинна поступатися територіями, з іншого – побоюються, що Трамп може вдарити по переговорах різким рішенням або взагалі вийти з процесу.
Після зустрічей у Лондоні Зеленський отримав чіткі сигнали підтримки. Україна разом із європейськими партнерами доопрацьовала три ключові документи – рамкову угоду, пакет безпекових гарантій та план відновлення, передавши свій варіант мирної угоди на розгляд Білому дому. У Вашингтоні це читають зовсім інакше — як спробу виграти час. Трамп публічно висловлює невдоволення Зеленським, заявляє, що “росіяни згодні, а український президент навіть не прочитав пропозицію”. До вимог щодо Донбасу додається нова лінія тиску – проведення виборів в умовах війни.
Головне питання висить у повітрі: чи витримає Україна тиск, якщо Білий дім остаточно вирішить зробити “швидкий мир” головним зовнішньополітичним досягненням?
Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.
– Після кількох тижнів інтенсивних дипломатичних переговорів українці, як і раніше, вважають, що деякі аспекти поточного плану США сприятливі для Москви, при цьому Штати чинять на Володимира Зеленського значний тиск. Віткофф і Кушнер взагалі хотіли, щоб президент України по телефону погодився здати Донбас. Financial Times повідомляє, що Трамп дав Володимиру Зеленському “кілька днів” на те, щоб погодитися з мирним планом. Давайте про цю “мирно-американську навалу” і розпочнемо: чому Трамп метушиться і роздає відповідні вказівки?
– Метушиться він із простої причини: коли між Москвою і Вашингтоном відбуваються будь-які діалоги, там завжди є “пряники” для Росії. І останній, про який чомусь майже мовчать, це те, що за тією самою грою у “28 пунктів” Москва розрахувалася своїми активами в Казахстані. Це помітили лише тоді, коли американці вже почали перебирати під себе адміністративне управління цими об’єктами. Це дуже значуща річ. Не було таких діалогів, після яких Москва не робила би якийсь крок: передача акцій, активів, зміна арешту, передача балансів. Як ми й прогнозували перед останнім раундом, зайшла мова про “Північний потік”, “Турецький потік”, про активи в Казахстані, частину з них передали. Оце й штовхає Трампа до активних дій. У нього немає інших мотивів. Його всі розмови про те, що йому “жаль, що люди гинуть”, це порожнє. Трамп маскує своє справжнє нутро за нескінченними сентенціями.
Що робить Росія? Зверніть увагу на фразу з Кремля: “Ми очікуємо результатів розмови Вашингтона і Києва”. Що перекладається просто: наскільки Трамп “здасть екзамен” і розрахується за ту оплату, яку внесла Росія. Всі емоційні погрози Путіна, весь цей пафос “ми доб’ємося свого” – порожнє. Ця війна давно ведеться, європейці це прийняли, прекрасно розуміють і перспективу, і реальність. Насправді картина така: якщо Європа разом з Україною займе позицію, а вже очевидно, що так і буде, після витоків телефонних розмов та всіх цих стратегій нацбезпеки США, то аргументи Трампа розсипатимуться щогодини.
Тому будь-що буде підписано лише тоді, коли Україна вважатиме це можливим. У нинішніх параметрах – недопустимо. І головний аргумент тут не в позиції України, а у тому, що в російських опціях немає ані припинення вогню, ані примирення, ані укладання угоди, ані навіть бажання про щось домовлятися. Київ, Брюссель і європейські столиці це чудово розуміють.
– Американці цього не розуміють? Чи просто не хочуть розуміти очевидного?
– Проблема в тому, що мотив грошей перекриває все. Заробіток на цих схемах, от що важливо для Трампа. Він мислить не категоріями цінностей, а категоріями інтересів. А інтереси – мільярди.
– Зустріч у Лондоні – наскільки вона була важливою? Вона була короткою, але після неї риторика президента України стала чіткішою: переговори зайшли в глухий кут. Американці наполягають на територіальних поступках, ми їх надати не можемо. Відбулося остаточно погодження спільної позиції?
– Це дало Україні можливість об’єднати свої зусилля з Європою. Вперше після зустрічей Зеленського в Лондоні, Римі й Брюсселі озвучено: ми надсилаємо до Вашингтона спільну позицію України та Європи. Я аплодую цій фразі. Бо нарешті європейці й українці усвідомили, що це об’єднання – унікальний інструмент, щоб поставити Дональда Трампа на місце. Подивіться, як швидко з’явилася відповідь щодо репараційного кредиту.
Україна отримала відповідь на ключове питання про позицію європейців. І її за кілька годин до зустрічі в Лондоні озвучив Петер Павел: шлях Мюнхена є недопустимим. Жодних залишень територій, бо це спричинить ланцюгову реакцію. По-друге, у Лондоні канцлер Німеччини Мерц, який щойно повернувся після зустрічі з владою Бельгії, прямо сказав: ми знайшли відповідь.
Далі позиція Папи Римського, Льва XIV. Він сказав, що Сполучені Штати, схоже, відходять від Європи. І тут важливо: у світовій аналітиці недооцінюють роль британського монарха і Папи Римського. А це ключові фігури в ситуаціях, які заходять у пат. Так сталося і цього разу: Лондон плюс сигнал Папи. Думаю, найближчими днями почуємо й позицію короля Чарльза. Це розставить все на свої місця, повільно, але впевнено.
Для Трампа настає момент, коли йому потрібен маневр. Саме над цим зараз працюють радники європейських лідерів: шукають йому вихід. Бо торгуючись із Кремлем, він сам себе загнав у глухий кут. Він не врахував, що розмова про території – це не питання Зеленського чи парламенту. Це рішення, які суперечать міжнародному праву, європейській політиці та Конституції України.
Тому він взявся за тему, яка з точки зору московських “хотєлок” нерозв’язна. Москва розуміє легітимність позицій президента Зеленського й неможливість залишення територій і це для нас сигнал: вони не підуть ані на припинення вогню, ані на перемир’я. Єдине, що працює – сила.
Москва ж намагається зупинити процес: через активи Росії в Казахстані вони фактично заблокували передачу Україні “Томагавків”. Трамп тепер висловлює невдоволення, що активів недостатньо як компенсації за те, що ракети не передали Україні. Україні й Європі варто було швидше відреагувати, але важливо не пропонувати заморожені активи чи сировину. Усі бачили, як тема угоди США–Україна щодо рідкоземельних матеріалів швидко зникла з радарів.
– Президент України зазначив, що передає американцям доопрацьований разом із європейцями мирний план. Наскільки серйозно США готові його розглядати? І друге: чи не здається вам, що Європа й Україна вчергове просто чекають, що Трамп “знову зверне”, як уже було. А якщо цього разу це виявиться марною справою, то чого можна чекати?
– Подивіться на розмову Стармера й Рубіо. Ніхто з європейців цього разу не телефонує Трампу. І в кінці їхньої розмови – важлива приписка: сторони домовилися продовжити обмін інформацією. Це чіткий сигнал. Трамп не хоче відступати, але маневру в нього немає. Якщо він і далі рухатиметься шляхом виходу з НАТО та зняття гарантій безпеки для Європи, про що ми з вами говоримо вже рік, то Європа просто стане в позицію оборони. І стане за Україну горою. Бо Збройні сили України – це сьогодні головний гарант безпеки Європи, інколи важливіший за США. Чим більше Трамп відходитиме або демонструватиме безглузду риторику, тим масштабнішою буде європейська допомога Україні. Це обернено пропорційний процес. І європейські лідери це вже визнають.
Тепер подивімося на ситуацію в Конгресі. Там уже почали тиснути: “Донні, що ти витворяєш? Ти рухаєшся не туди”. Причина проста – вибори. Ідуть висунення кандидатів, і якщо подивитися на опитування, позиція Трампа не співпадає з позицією американського суспільства. Ситуація така, що американське суспільство почне тиснути на Трампа. Нам треба трохи протриматися – і маятник піде в інший бік. Це вже очевидно. До того ж, 72% американців підтримують допомогу Україні – і це загрожує Трампу провалом виборчої кампанії. Уже зараз це видно, коли стартують кандидати на праймеріз. Додайте економічні проблеми: падіння доходів, зростання цін, наближення до зростання безробіття, чого не було десятки років. Це накручує емоції, але Україна й Європа не повинні піддаватися.
Щодо Великої Британії та Франції: зверніть увагу на слова президента. Є три документи – рамковий, європейські гарантії безпеки та американські. Європейські – опрацьовані в трьох варіантах. Американські – лише слова Трампа про готовність, і все. І тепер порівняйте: позиція Трампа “давай-давай до Різдва” і позиція України та Європи. Гарантії безпеки – нуль. Розмови про території – абсурд. І ситуація заходить до того, що бізнес Трампа на трагедії війни в Україні може стати очевидним для всього світу. А коли це стане глобальною темою, то президенту США доведеться ховатися.
– Якщо врахувати однозначність позиції України – жодних територіальних поступок, – і вимогу президента України про конкретні гарантії безпеки, які мають бути проголосовані Конгресом, то питання: чи можемо говорити, що крах “плану Трампа” вже настав або ось-ось настане?
– Я би волів говорити так: під прикриттям дискусій про “28 пунктів” може народитися реальний план – спільні дії Європи, США й України у війні. У такому плані може бути дві опції: повноцінна перемога, або пауза, щоб наростити ресурсну базу для перемоги.
– Якось важно розраховувати, що американці за цієї адміністрації схиляються саме до такого варіанта своєї участі?
– Просто якщо це не станеться за Трампа – це означає, що він “злетить” з посади через імпічмент. І цей момент до нього наближається щодня. Не недооцінюйте “засинання на засіданнях”, розмови про торгівлю українськими територіями чи заяви про імпічмент – це не порожні слова. Це все елементи, що складаються в аргументаційну базу. Погляньте, як змінився Ліндсі Грем: він почав перти проти Трампа, бо розуміє – рано чи пізно всі ці аргументи випливуть. Погляньте на слухання в Сенаті – там теж накопичується масив фактів.
Паралельно є ще внутрішньоукраїнська частина. До позавчорашнього дня про українську корупцію говорили стримано, а тут молодший Дональд Трамп підігрів тему, батько підтримав. Тому внутрішнє питання теж намагаються закрити. І, до речі, у репараційному кредиті є окрема стаття: “Фінансування механізмів перешкоджання нецільовому використанню коштів”. Тобто вони прямо закладають контроль. Це ще один сигнал: всі “трампівські” ідеї у смітник. Вони не несуть миру, лише провокують подальшу війну. Різдво стане водорозділом.
– Але до Різдва, здається, тиск продовжуватиметься. Ви згадали молодшого Трампа, який також заявив, що президент США може “покинути Україну”. Тобто припинення розвідданих і продажу зброї через НАТО. Чи може Трамп у цей проміжок часу максимально викручувати Україні руки, намагаючись досягти бажаного?
– Якби зберігався механізм допомоги, який працював на початку його першої каденції – міг би. Але зараз ні. Програма закупівель зброї не може бути згорнута – це контракти й зобов’язання. Лише до кінця року треба ще 800 млн: 500 вже оголошено днями, залишилось 300. Розвіддані. Подивіться на бюджет Німеччини – величезні кошти на розвідку. Це компенсація американських можливостей.
Тиск на ППО? Теоретично. Але Європа майже завершила розробку всіх компонентів, про які йдеться. Доказ – підписані угоди з Францією і Німеччиною. Париж і Берлін уже наполягають: досить купувати американське озброєння, вони готові виробляти своє. Європейський ОПК зараз розганяється так, що це нервує Донні. Тому з’являються заяви про “вихід з НАТО” і вся ця балаканина. Це інформаційний шум, а не реальна політика.
– Останнє інтерв’ю Politico вказує, що президент США досить сильно роздратований позицією президента України та Європи: знову Україна у всьому винна, Зеленський “дратує” Трампа, бо нібито не прочитав і не погодився з планом. І взагалі, “треба провести вибори, бо все не демократично”.
– Це не просто тиск – це частина домовленостей між Москвою і Вашингтоном. Ключовий елемент – саме фігура Зеленського. Але вони не розуміють, що результат буде протилежним до задуму Москви і Трампа. Путіну потрібні вибори як хаос, як старт для розхитування України. Трамп грає в це, щоб показати, що в певних питаннях він “співпадає” з Путіним. Не більше і не менше.
Трамп чудово знає: фігура Зеленського легітимна, а умов для виборів немає. Воєнний стан – пряма правова заборона. Він сам це визнавав не раз. Але в політичній грі логіка не потрібна. Європейці сказали дуже чітко: поки триває війна – ніяких виборів. Правовий аналіз ще жорсткіший. Тому тут можна бути спокійним. Питання виборів чітко закріплене в Конституції України. У нас одне з найкращих виборчих законодавств. На всі “питання” Трампа відповіді давно існують.
– Але ж президент України частково таки пристав на цю гру, зазначивши, що говоритиме про можливі зміни в законодавстві, щоб провести вибори під час воєнного стану. Але додав: хай США забезпечать нам хоча б 60 днів тиші – тоді проведемо. Це м’яч на сторону Трампа?
– Пане Романе, тут президент демонструє слабину. Питання суворо визначено Конституцією й законами. І справа не в Зеленському – це питання державності. Перетворювати вибори на політичний театр для московського фюрера за забаганкою Трампа – це занадто висока ціна. Все необхідне для відповіді вже виписано в Конституції. Ніхто не буде це ламати.
А тепер питання до того ж Трампа: як провести вибори на окупованих територіях? Це територія України? Так. Тоді як? На попередніх виборах не було воєнного стану. Люди з Криму могли приїхати і проголосувати. Тепер – ні. Тому проводити вибори зараз і незаконно, і антиконституційно. І найголовніше: легітимність влади після таких виборів просто розчиниться. Саме цього й добивається Путін. А Вашингтон замість правової довідки займається балаканиною, не розібравшись у ситуації.
– Щодо нової Стратегії нацбезпеки США, яка тепер відверто антиєвропейська. І це ж не просто критика певних процесів на кшталт міграції. У документі прямим текстом написано: “Наша мета – допомогти Європі виправити свій нинішній курс”. Тобто фактично заклик до розвалу Європейського Союзу. У Росії відкрито плескають у долоні: це ж повністю збігається з їхньою концепцією. Це оголошення політичної війни ЄС?
– По-перше, Європа змінилася. Це вже не та Європа, що була 10, навіть 5 років тому. Вона стала сильнішою та потужнішою. І Трамп у чомусь має рацію: Європа – серйозний конкурент США. Тому його ідея розбити ЄС на дрібні національні держави, які не зможуть конкурувати зі США. Адже питання в економіці, у грошах, у прибутках.
Об’єднана Європа – це зовсім інший рівень. Європа може нарощувати і соціальний добробут, і оборону, і безпеку лише в кооперації. Нас багато, ми різні, але саме об’єднання дає силу. Ліквідність європейської економіки значно вища, ніж у США, і всі це чудово розуміють. Тому Європа – проблема для Трампа. А для Путіна об’єднана Європа – фортеця, до якої не підступитися. Росія ж завжди намагалася “полювати” на Європу – імперія, федерація, СРСР, але логіка одна. Путіну потрібні дрібні держави, які можна поглинати. Але питання спільного ринку, спільної безпеки й оборони – це основа сили ЄС. І тут інтереси Трампа та Путіна тимчасово збігаються. От вони і атакують Європу з різних боків.
Але Європа теж відповідає: це наш вибір бути разом. І ті, хто не в ЄС, теж хочуть усередину. Тому всі фантазії Трампа, які б пасьянси він не розкладав із Путіним, – це тимчасове. Європа буде зміцнюватися. Бо сама атака на неї – доказ, що вона рухається правильно. Понад 70% громадян ЄС підтримують більше кооперації, менше мит, менше кордонів. Бо вони відчули користь: свободу пересування, роботу, освіту.
Цей антиєвропейський документ абсурдний. Він суперечить і Всесвітній декларації прав людини, і Європейській хартії прав людини. А найгірше те, що аргументи там не мають нічого спільного з реальністю ЄС.
– Ми з вами не раз говорили про “пробудження Європи”. Цей документ стане остаточним поштовхом для європейців відходити від американської залежності, зокрема у військовому плані? Чи вони й далі вважатимуть, що Трамп – лише союзник, який тимчасово “помиляється”, і США все одно будуть з Європою?
– Я дивлюся на цей документ, навпаки, позитивно з погляду руху Європи. Бо він стимулює зміни. Якщо хтось ще сумнівався, зараз зрозуміло: на оборону й безпеку треба витрачати більше, треба створювати автономну оборонну систему Європи.
“Коаліція охочих” і Рамштайн – це шлях до автономізації європейської безпеки. За якийсь час це все об’єднається, буде політична надбудова, штаб управління, спільні сили. Динаміка очевидна: США поступово виходитимуть із Європи в частині звичайних військ. Що буде з ядерним компонентом – питання складніше, тому його майже не чіпають. Це серйозніше. Усе інше рухається в тому напрямку, про який ми говоримо десятки разів. Європі потрібні власні об’єднані сили, свій штаб управління, свій оборонно-промисловий комплекс. І технологій у Європи більш ніж достатньо, щоб це забезпечити.
Джерело: OBOZ.UA
